Скарлатина – це гостре інфекційне захворювання, спричинене гемолітичним стрептококом. Характерна лихоманка, дрібно точковий висип (екзантема) з подальшим відлущуванням шкіри, інтоксикація, лімфаденіт (збільшення лімфовузлів), тонзиліт (запалення піднебінних мигдаликів).

https://dity.in.ua/sites/default/files/inline-images/skarlatina-u-detej.jpg Язик набуває малинового кольору. Вражає переважно     дітей, але іноді трапляється і у дорослих. У перехворілих формується стійкий довічний імунітет. Рідко відбувається повторне зараження. Джерело інфекції – людина, яка страждає на скарлатину, ангіну, інші форми стрептококової інфекції.

Також небезпеку становлять здорові (безсимптомні) носії збудника хвороби – гемолітичного стрептокока. Здорове носійство реєструється у 20% населення планети. Вони здатні розповсюджувати бактерії тривалий час, місяцями, а то й роками.  Шлях передачі – переважно повітряно-краплинний (аерозольний), через кашель, розмову на близькій дистанції, чхання, поцілунки. Також передається контактно-побутовим шляхом – через посуд, з якого їсть хворий, столові прилади. Вхідними воротами для інфекції є порізи, рани на шкірних покривах, слизові статевих органів. Сприйнятливість висока, що не перенесли скарлатину в дитинстві, ризикують заразитися у старшому віці. Інфекції передаються не лише безпосередньо від людини, а й через загальний посуд чи іграшки із залишками збудника скарлатини.

Примітна сезонність, пік інфекції посідає пізню осінь, зиму, ранню весну. Стрептокок комфортно почувається у вологому кліматі і на холоді.

Чинниками ризику виступають:

  • дитячий вік;
  • перебування у колективі;
  • погана санітарія;
  • слабкий імунітет;
  • атопічний дерматит;
  • ексудативний діатез;
  • гіповітаміноз;
  • хронічний тонзиліт;
  • СНІД, імунні порушення;
  • регулярний прийом глюкокортикостероїдів;
  • контакти з носіями стрептококової інфекції.

Зазвичай інкубаційний період становить від 2 до 5 діб з моменту попадання збудника в організм. У дітей інкубаційний період у середньому триває від 2 до 3 днів. Якщо хтось із батьків перехворів у дитинстві на скарлатину, контакт з дитиною, що хворіє, не загрожує їм зараженням. У дорослих, які не перехворіли на скарлатину, вона розвивається на тлі ослабленого організму. Найчастіше захворювання діагностується у дітей віком від 3 до 9 років. Однорічні діти практично не хворіють на скарлатину, оскільки отримують імунітет матері, але з віком отримані материнські антитіла розпадаються і дитина набуває свого власного імунітету, що поки ще не зміцнів.

У більшості дітей симптоми розвиваються за 24 години. Початок гострий. Відзначається висока температура (до 38-39 ° С), тахікардія (прискорене серцебиття). Болить в горлі, з’являються болі в животі, інтоксикація (нудота, блювання, озноб, втрата апетиту, головний біль). Властиво збуджений стан (рідко млявість). Чим важчий перебіг хвороби, тим довше тримається лихоманка. Майже одночасно спостерігається ангіна – мигдалики вкриті сірою плівкою, м’яке піднебіння з чіткими межами почервоніння. Щільні регіонарні лімфовузли збільшені та болючі.

Через 24 години (іноді пізніше) виникає дрібна червона висипка на шкірі. Спочатку вона покриває обличчя, шию, потім усю верхню половину тулуба. Висипання червоно-темного кольору утворюється в шкірних складках, на згинах рук, рук, нижньому відділі передньої черевної стінки. Пізніше висипання покривають тіло повністю, крім області носогубного трикутника за рахунок чого він виглядає блідим. Чим складніше протікає захворювання, тим інтенсивнішими стають висипання.

Язик спочатку стає обкладений білим щільним нальотом, який після часу зникає самостійно. Пізніше язик стає малинового кольору, причому смакові сосочки на ньому сильно виражені.

До кінця 3-7 діб висипання зникає. Через тиждень або два після сходження висипу починається лущення шкірних покривів.

При підозрі захворювання потрібно звертатися до педіатра або дитячого інфекціоніста. Діагностувати скарлатину нескладно, враховуючи зовні виражену клінічну картину та епідемічну обстановку.

Лікування проводиться найчастіше вдома, але тільки з дозволу лікаря. Стаціонару вимагають лише тяжкі випадки. Також госпіталізують пацієнтів, у сім’ї у яких є діти, які не досягли 10-річного віку і жодного разу не хворіли на скарлатину та пацієнтів члени сім’ї яких працюють у дитячих закладах. При лікування в домашніх умовах необхідно пам’ятати, що за хворим доглядають, одягнувши в обличчя медичну маску, щоб не заразитися. Доглядає лише одна людина. Для інших людей контакт із інфікованою дитиною обмежується.

Слід дотримуватися деяких правил:

  • дотримуватися постільного режиму;
  • щодня провітрювати приміщення двічі близько 15 хвилин;
  • обов’язково робити щоденне вологе прибирання дезінфікуючими розчинами;
  • видати хворому окремий індивідуальний посуд, постільну білизну (білизну потрібно прати окремо);
  • рекомендується випивати щонайменше 2 л води щодня;
  • харчуватися лише легкозасвоюваною їжею.

При скарлатині призначається дієта №13. Її мета – зменшити інтоксикацію, підтримати захисні сили організму, зберегти налагоджену роботу органів травлення при гарячкових станах. Режим харчування – 5-6 разів. Добова калорійність – 2200-3000 ккал. Їжа має бути напіврідкою, легко засвоюваною.

Дітей до школи чи дитсадка слід допускати не раніше ніж через 12 днів після встановленого клінічного одужання. Коли скарлатина пройде, необхідно провести вдома дезінфекцію. Підлогу вимити із дезінфікуючим засобом, прокип’ятити білизну та іграшки протягом 15 хвилин (або залити їх хлораміном на півгодини), двері, вікна, стіни обробити 1% розчином хлораміну. Книги також знезаражують щіткою змоченою хлораміном.

Гарантовано запобігти появі скарлатини неможливо, оскільки вакцину ще не винайшли. Розробка такої вакцини неактуальна з кількох причин – небезпечні форми рідкість, перемогти захворювання допомагає звичайна антибактеріальна терапія, ускладнення зустрічаються вкрай рідко, у хворих формується довічний імунітет. Раніше створені вакцини мали побічні ефекти.Тож, щоб убезпечити здорових людей, потрібно своєчасно зрозуміти, що у хворого скарлатина. Симптоми з’являються швидко, тому розпізнати захворювання не складе труднощів. Пацієнтів ізолюють вдома чи стаціонарі. Щоб зараження не відбулося, необхідно проводити деякі профілактичні заходи:

  • дотримуватись особистої гігієни;
  • привчати дитину не чіпати брудними руками обличчя, прикривати долонею рота при чханні;
  • уникати місць масового скупчення людей під час спалаху ГРЗ;
  • доглядати хворого, одягнувши маску;
  • не допускати переохолодження;
  • заповнювати нестачу вітамінів фруктами та овочами;
  • не використовувати загальний посуд;
  • триматися дистанції під час розмови (2 метри);
  • підтримувати фізичну активність;
  • не допускати переходу хвороб до хронічних;
  • щодня провітрювати кімнату близько 15 хвилин;
  • регулярно проводити прибирання приміщення.

        У дитячому садку повинні запровадити тритижневий карантин, якщо виявлено 1 інфікований. Меблі, іграшки, посуд дезінфікуються, приміщення обробляються за допомогою кварцової лампи.

       Скарлатина – це висококонтагіозне (заразне) дитяче захворювання. Але, якщо зреагувати своєчасно та звернутися до лікаря, недуга не страшна.

 

 

 

Новоукраїнське районне управління

Головного управління Держпродспоживслужби

в Кіровоградській області


Фото без опису