Піщаний Брід

Село Піщаний Брід з 1754-59 й 1761-64 входило до складу Новослобідського козацького полку.

Станом на 1886 рік у селі Лисогірської волості Єлисаветградського повіту Херсонської губернії мешкало 2994 особи, налічувалось 662 дворових господарства, існувала школа, земська станція та 4 лавки.

За даними 1894 року у селі, центрі Піщано-Брідської волості, мешкало 5080 осіб (2590 чоловічої статі та 2490 — жіночої), налічувалось 951 дворове господарство, існували православна церква, єврейський молитовний будинок, земська однокласна школа на 162 учні (133 хлопчики й 29 дівчаток), 6 лавок, шинок, винний погріб.

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 5867 осіб (2919 чоловічої статі та 2948 — жіночої), з яких 5727 — православної віри.

В роки визвольних змагань 1917-1921 р.р. піщанобрідці не раз виступали проти злочинної більшовицької влади. В липні 1919 року більшовики на чолі з кривавим  В. Затонським вбили без суду та слідства невинних мешканців села, серед яких сільський староста Губар, вчителі - подружжя Маруценків Данило Савович і Ганна Юхимівна, брат Данила Юхима Савовича, Олександр Антонович Островський, а також батько Г. А. Кузьменко Андрій Іванович Кузьменко, хлопець-школяр Кавицький з сусіднього села Федорівки та ін.

Злочинна влада вивезла весь хліб з села в 1922-1923 р.р., що спричинило голод. Господарі-трудівники потерпали від колективізації і розкуркулення в 1929-1931 р.р. Багато селян померло від штучно створеного тією ж владою більшовиків Голодомору 1932-1933 р.р.

Районний центр з 1935 по 1956 р.р.

Радянські визволительні війська вибили нацистських окупантів 18 березня 1944 року. Новий голод чекав безправних селян в 1947 р.

З 1991 р. в складі незалежної України