Лунка тиша та пам'ять про незгаслий біль ...
Лунка тиша та пам'ять про незгаслий біль – у кожному українцю вони стають особливо відчутними щороку під час Дня пам'яті жертв голодоморів. Цей день відзначається не лише як вшанування тих, хто втратив життя в трагічних подіях минулого, але й як спогад про найтемніший період історії України, він слугує суворим нагадуванням про жахливе минуле, закарбоване в колективній пам'яті українського народу.
Доля мільйонів людей, перемолотих нещадними жорнами історії, загублених в безодні голоду, залишила в нашій свідомості слід, що закликає не лише вшановувати їхню пам'ять, а й пильно стежити, щоб такі жахіття ніколи більше не повторилися. Давайте зануримося в історію, щоб зрозуміти витоки трагедії, яка не полишає в спокої українців та все прогресивне людство й сьогодні, та наслідки якої відгукуються нам дотепер. Детальніше хотілося б зупинитися на подіях початку 20 - х років ХХ століття.
Голодомор 1931-33 років був не першим голодом на українських землях. На зорі радянської влади, протягом 1921-1923 років масовий голод охопив південні губернії Радянської України. І до сьогодні кількість померлих з голоду 1921-1923 р. в Україні лишається невідомою. Здебільшого дослідники називають близько 500 тис. жертв, зазначає Інститут національної пам'яті. (https://suspilne.media/151474-golod-1921-1923-rokiv-ne.../).
Хотілося б детальніше зупинитися на трагічних подіях столітньої давнини, щоб зрозуміти, з чого все починалося, адже, як влучно зазначають історики, події 1921 – 1923 років були лише «репетицією» Великого голоду.
Голод 1921 – 1923 років спричинився як об’єктивними, тобто такими, які не залежать від волі людини, так і суб’єктивними причинами. До об’єктивних відносимо страшну посуху, яка вразила основні хліборобські території України, особливо південні та південно – східні, та сусідні російські , а особливо Поволжя, а також епідемію тифу та віспи. До суб’єктивних відносимо людиноненависницьку репресивну політику більшовицької влади, дії якої були спрямовані на підкорення українського народу, намагання втримати Україну в орбіті свого впливу. Ось що каже з цього приводу доктор історичних наук В. Сергійчук: «Причини голодомору 1921-23 років криються насамперед у тому, що тодішня окупаційна влада більшовицької Росії "викачала з України хліб". Це ніби-то самостійна Українська Соціалістична Радянська Республіка була, але вона не могла розпоряджатися всіма тими багатствами, які мала Україна. І тому в Москві вирішували, куди мав піти український хліб. Вже восени 1920-го Політбюро російської комуністичної партії ухвалює рішення, щоб забрати з України 57 мільйонів пудів хліба. Подібні документи ми бачимо і в 1921, і особливо в 1922 році, коли був пік цього голоду. Через це з'явилися продовольчі проблеми в Україні під час цього голодомору у зв'язку з тим, що хліб було забрано. Україна залишилися без хліба, і, зокрема, і райони, по яких найбільше вдарила посуха — це південно-східні райони України. Таким чином ми зазнали трагедії, яка обернулася нам мільйонами жертв.»
Почалося все ще у 1919 році, коли Раднарком УСРР видав наказ “Про розверстку надлишків врожаю 1918 і попередніх років”. Якщо зрозумілішими словами, під цим розуміється абсолютно насильницьке вилучення зерна та іншої сільськогосподарської продукції, яка начебто вироблялась українцями понад споживчої норми. Звісно, що “норма” встановлювалась Раднаркомом та фактично “продрозверстка” була оголошенням продовольчої диктатури більшовиків (додаток). Спочатку забирали хліб і зерно, а потім — картоплю, м’ясо та інші сільськогосподарські продукти й усі види сировини тваринного походження. (https://suspilne.media/51507-golod-v-ukraini-1921-1923.../). Додалася до цього боротьба з «буржуазним елементом», повальне «розкуркулення», тобто конфіскація у заможних (і не дуже) господарів як продуктів, так і засобів виробництва. Тобто радянська влада створила нестерпні умови не просто для життя, а для фізичного виживання українців.
Саме в цих подіях хотілося б розібратися детальніше, використовуючи доступні документи, які стосуються нашої місцевості, яка на той час адміністративно відносилася до Первомайського повіту Одеської губернії.
Приказ № 199
(вибірково, повна версія в додатку)
Рабочее – Крестьянское правительство, учитывая крайнюю нужду в продовольствии Красной армии и рабочих города, постановило: уменьшить наложенную на Одесскую губернию разверстку («акт доброї волі,» - прим. авт.). Так из следуемых еще из губернии 8 миллионов пудов хлебной разверстки постановлено изъять только 3 миллиона. Согласно постановления Наркомпрода Первомайский уезд должен еще дать только 700 000 пудов (вместо следуемых 1 480 840 пуд.) Эту цифру уезд должен дать полностью. Весь собираемый хлеб по разверстке, за исключением 10% отчисления на местах, поступает исключительно в распоряжение Одесской губернии для прокормления городского рабочего населения и Красной Армии, на что требуется ежемесячно около 800 000 пудов.
Впредь, до выполнения уездом полностью 700 000 пудов разверстки, торговля в уезде хлебом, скотом, лошадьми, свиньями и фабрикатами запрещается.
… В виду того, что раскулачивание в уезде живого и мертвого инвентаря не закончено, что может вредно отразится на хозяйстве незаможных при закреплении земли на 9 лет – раскулачивание живого и мертвого инвентаря должно идти на местах усиленным темпом.
… 700 000 пудов распределяются по волостям следующим образом:
1. Голованевская – 25 000 пудов.
2. В. Трояновская – 40 000
3. Трояновская – 20 000
4. Даниловская – 45 000
5. Вербовская – 20 000
6. Юзефпольская – 40 000
7. В. Мечетнянская – 15 000
8. Тридубская – 45 00
9. Липовенская – 10 000
10. Добровеличковская – 20 000
11. Ольшанская – 45 000
12. Лысогорская – 45 000
13. Любомирская – 30 000
14. Песчано – Бродская – 25 000
15. Липняжская – 10 000
16. Морозовская – 45 000
17. Марковская – 35 000
18. Благодатновская – 45 000
19. Врадиевская – 25 000
20. Кривоозерская А – 20 000
21. Кривоозерская Б – 19 000
22. Новопавловская – 40 000
23. Мариновская – 20 000
24. Богопольская – 15 000
25. Романо – Балковская – 15 000
26. Катериновская – 12 000
Предупродсовещания и Предуревкома МИКОЛЮК
Предупродкома КАСЬЯНЕНКО
Уездвоенком МАЛАГАЕВ
